Ми копирсаємося у загальних речах, згодом націлено позбавляючись того брухту.
Вона вільна в думках та поглядах. Жодних докорів, образ та сумлінь, ось перевага її самотності й свободи!
Вона мала просто сказати: "Залишай все - ми маємо те об'єднати".
І водночас все закінчиться тишею, що оберігатиме обірвані голоси.
Осінь розведе нас різними кімнатами. Відстрочить монополію на сумірність зустрічей.
Вона обережно ставить під кожним "за" свій підпис — Щастю бути.
«Чи маємо ми право поступитися своєю мораллю через декількох врятованих?»
Ми визнаємо: голосова відвертість одне навпроти одного – брехня, в яку краще повірити.
Так, хтось із нас обов'язково має першим висвітлити дурне питання, яке так чи інакше на протилежній локації зустрінуть без образ.