Відкривай нові таланти

Назад

БОРИСЛАВА БІЛОЦЕРКІВСЬКА: «Сцена не любить скромність, треба бути рішучим і ставити перед собою ціль»

Новина
06.04.2017, 11:00
4525
Незабаром на Закарпатті відбудеться Міжнародний фестиваль-конкурс для талановитої молоді «Empire of Talents». Ми поспілкувалися з головною організаторкою фестивалю Бориславою Білоцерківською про її історію успіху та почули цінні поради талантам-початківцям.
Борислава (сценічний псевдонім – BRAVA) – cпівачка, поетеса, композитор, музикант, викладач вокалу, сценарист, журналіст, організатор різних подій у сфері шоу-бізнесу. Президент Міжнародних конкурсів-фестивалів «Empire of Arts» (осінній) та «Empire of Talents» (весняний). Генеральний директор та засновник продюсерського центру «Brava Production». Голова представництва Міжнародної громадської організації «CinemaHall» у Львові. Володарка гран-прі багатьох міжнародних конкурсів та фестивалів. Фіналістка всесвітнього пошуку талантів «Avon voices» та Global Jewish singing contest «Hallelujah». Живе й працює у Львові.

ІСТОРІЯ УСПІХУ


– Бориславо, як Ви все встигаєте?
– Мені всі це кажуть, але я вважаю, що я нічого не встигаю. Я прокидаюся вранці і моя перша фраза завжди така: «Я нічого не встигаю!», але в кінцевому результаті все виходить гарно і все встигається (сміється). Себе потрібно пришвидшувати і підштовхувати щось робити.
– Кому завдячуєте своїм успіхом?
– Мабуть, мамі. Хоча вона не те, щоб підтримувала, а навпаки – казала: «Нащо тобі це треба?». А коли мені кажуть таке, то воно ще більше мене заряджає. Я дуже вперта і завдячую цій своїй рисі характеру. При чому, знаєте, мені притаманна така непродумана впертість, адже я спочатку роблю, а тоді думаю. Але кінцевий результат завжди позитивний, а це головне.
Треба завдячувати долі, що все так виходить і людям, які багато допомагають і підтримують, а ще критикують. І те, і інше завжди підштовхують: когось зупинитися, а когось рухатися вперед. Я точно належу до другої категорії людей.

– Ви коли-небудь рахували у скількох конкурсах загалом брали участь?
– Якщо не помиляюся, то більше 50-и. Зупинилася 4-5 років тому, вирішила, що треба закінчувати з участю у конкурсах і починати щось своє організовувати. Так і виникла думка створити власні конкурсні фестивалі.
Перший провели два роки тому – виношували цю ідею як дитинку :) Так буває.

– Участь в якому конкурсі для Вас є найважливішою?
– Для мене є кілька найемоційніших конкурсів, які я запам’ятала на довго. Близько семи років тому проходив Міжнародний конкурс «Avon voices», де відібрали по кілька учасників з різних країн: з України тоді вибрали трьох представників, серед яких була я. Нас возили в Париж на зйомки – це було дуже круто.
Потім був ізраїльський конкурс «Global Jewish singing contest «Hallelujah». Я ніде не бачила такої крутої організації. Все було зроблено на державному рівні, туди з’їхалися учасники чи не з усіх країн світу.
А найтеплішим для мене залишився закарпатський фестиваль «Кришталеві грона». Це щорічний конкурс, який проходить у Виноградові. Це такий душевний фестиваль! Мабуть, після того мене завжди тягнутиме на Закарпаття.

– Чи бували переломні моменти, коли нічого не хотілося робити?
– В мене таке тижнями: тиждень – переломний, наступний – ні. Коли нічого не вдається і я думаю: «Треба все кидати…», то наступного ранку вже знову кажу собі: «Ні, не треба!».
Найважчим таким моментом був рік, коли я вперше організовувала конкурсний фестиваль. В мене не було такої практики, я не знала як воно може закінчитися. Багато нюансів вказували, що, можливо, не варто продовжувати цю справу. Але ж коли дитина вчиться ходити, то падає багато раз допоки не піде. Тут так само: треба один раз приземлитися, щоб потім злетіти високо.

– Маєте основну мету в житті?
– Реалізувати себе як вокалісту, бо я дуже лінива в цьому. А ще мрію підняти на професійний рівень фестивалі, які організовую, хоча в Україні це дуже важко зробити. Хочу так їх розвинути, щоб партнери самі просилися до нас, щоб учасники з-за кордону приїжджали тисячами. Хочу таке грандіозне щось як колись були «Таврійські ігри», а може і ще краще.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Про фестиваль-конкурс «Empire of Talents», який організовує Борислава 


ПОРАДНИК ТАЛАНТАМ

– А багато можливостей у Львові? Чи може все-таки краще їхати підкоряти столицю?
– Юним талантам чудовою площадкою для реалізації є закордон. Це, на жаль, не Україна. Там по-іншому ставляться до культури, особливо української. Іноземцям так подобаються наші обряди, звичаї, мистецтво. Вони самі просять привозити на конкурси щось своє, українське – народний танець чи пісню. Таке враження, що там нас більше хочуть бачити і чути.
Тут можна розвиватися, але дуже важко. Хоча я вірю, що ця ситуація зміниться. І Львів стане однією такою ланкою, це гарне місто, де зараз є мало продюсерських центрів, які б активно просували обдарованих дітей. Тому ми зі своїм центром «Brava Production» будемо активно рухатися в тому напрямку.

– Чи потрібно чекати що тебе помітять чи все-таки діяти самостійно?
– Діяти самостійно. Я бачила багато випадків, коли людина каже: «Я талановита, мене заберуть». Хто забере? Вони нічого не роблять для цього.
В мене є учень, який настільки наполегливий, що я інколи заздрю цій наполегливості. Він все робить для того, щоб просунутись: нагадує про себе, щось шукає, телефонує. І я вірю, що він всього досягне, бо дуже цього хоче і робить все для цього. Такі люди досягають всього у житті. Сцена не любить скромність, треба бути рішучим і ставити перед собою ціль.

– Як Ви ставитеся до критики і як початківцям потрібно її сприймати?
– Якщо критикують – це нічого страшного. Треба вірити в свою мрію! Хоча я злюся критику, але водночас це дуже підштовхує мене діяти. Вона мені і подобається, і не подобається, але точно впливає добре й позитивно. Це факт. Якби мене весь час хвалили, я б вже лежала на ліжку і нічого не робила (сміється).
Потрібно прислухатися до всіх критичних зауважень, але ні в якому разі не відмовлятися від своєї мети. Навіть якщо вона безглузда, бо потім можна все життя себе картати, що колись зупинився. Хоча буває й не дуже об’єктивна критика, це правда.

– То Ви гадаєте, що талантами народжуються чи стають?
– Я знаю точно, що талант можна розвинути. Колись я думала, що талановитими тільки народжуються, але це не так – таланту мало. Треба працювати над собою.
Інколи приходять учні, які дуже слабенькі у своєму таланті, але вони стільки працюють над собою, що розвиваються ще більше за тих, які просто від народження обдаровані і нічого для цього не роблять.

– А, власне, з чого потрібно починати? Можливо, є рецепт успіху?
– Якщо говорити про вокалістів, то неможливо сидіти вдома і співати самому собі. Потрібно бачити, що робиться навколо тебе, які тенденції, потрібно розвивати свій голос, весь час шукати цікавий репертуар, якомога більше шляхів розвитку. Їздити по концертах і конкурсах.
– То Ви гадаєте, що участь у конкурсах дає якісь переваги?
– Однозначно! Конкурс – це класне тренування. Концерти розслабляють, а конкурси стимулюють діяти, щоб стати кращим. Призи, рівень – це таке, головне досвід, який ви отримуєте.
Ще важливою є думка журі, адже вони професіонали своєї справи і можуть багато чого корисного порадити. Минулого року одну нашу фіналістку вподобав Тимофій Нагорний, який взяв її собі під опіку і зараз активно просовує у шоу-бізнес. І таке часто буває! Конкурси, телебачення, фестивалі, такі сайти як ваш – це все допомагає і дуже дієве.



ПЛАНИ

– Які у Вас плани на майбутнє?

– Підняти на найвищий рівень фестиваль «Empire of Talents», який організовую. Ще дуже хочу зробити наш продюсерський центр всеукраїнським, а може навіть і міжнародним. Це цілком реальна ідея, але над цим треба багато працювати. Є «Союз українок», який може нам у цьому допомагати, є наша діаспора. Треба щоб дітки бачили, що є багато можливостей для розвитку, треба, щоб могли їздити в інші країни, знайомитися з іншими культурами і популяризувати нашу.
А так плани з’являються постійно, щодня якісь нові ідеї, можливо ще щось придумаю.



ТЕКСТ: Христина Процик
ФОТО: З особистого архіву Борислави
Тільки авторизовані користувачі можуть залишати коментарі

Дивіться також