Назад
ОЛЕКСАНДРА КУТАС: «Бути тим, хто ти є – справжня свобода»
Новина
05.03.2017, 21:05
3923
Олександра Кутас – українська модель з Дніпра, про яку пише світова преса. Вже двічі дівчина брала участь в українських тижнях моди, їздила на фотозйомки в Нью-Йорк, а нещодавно стала головною героїнею першого в історії світової моди fashion-відео з моделлю на інвалідному візку.
Читайте про життя, кар’єру, життєві принципи та поради моделям дівчини з обмеженими фізичними можливостями, але безмежними планами та ідеями.
ПОЧАТОК
«Це було досить давно, років 5 назад, тоді я не думала, що це буде моєю професією. Це був початок бажання бути зв’язаною з фотографією».
Олександра сиділа в кафе під час ланчу. До неї підійшла фотограф, сказала, що вона дуже красива і їй було би цікаво зробити щось разом:
«Я зараз дуже добре це пам’ятаю: я сиділа, читала книжку... Тоді саме був справжній бум соцмереж. Як і всім дівчаткам, мені хотілося, щоб у мене були якісь гарні фотографії.
Коли ми зустрілися – я зрозуміла, що це такий творчий процес – фотосесія. Я тоді отримала так багато задоволення від неї, що мені якось було не так цікаво які вийшли фотографії».
СТИМУЛ
«Я побачила, що був показ у Нью-Йорку з моделями на інвалідних візках. Тоді я зрозуміла: модель в інвалідному візку має місце в цьому світі. Але мені дуже не сподобалося як вони це зробили. І я вирішила, що треба зробити щось самій – знайти дизайнера, з яким ми зможемо це зробити в більш артистичному вигляді, як справжній арт. Хотілося показати, що людина може бути професійною і ніхто навіть не помітить фізичні обмеження, якщо це красиво подати. Тоді це вже стало певною метою».
КОМАНДА
Дівчина має менеджера. Його звати Блейк Вінд і він живе в Америці.
«Вже майже рік в мене є менеджер, без якого цього року, мабуть, не було б. Це особлива людина в моєму житті. Він став мені близьким, але ми ніколи не бачилися – таке ХХІ сторіччя (сміється). Блейк прочитав про мене у новинах, здається в «Daily Mail», йому стало цікаво, і він написав мені в Facebook. А я відкрита і люблю знайомитися з новими людьми. Блейк тоді думав, що в мене тут ціла армія людей, яка працює над брендом «Олександра Кутас». Він був дуже шокований, коли дізнався, що я всього досягнула сама.
«Я впевнений, що те яка ти є: з твоїм характером, зовнішністю, ти зможеш досягнути всього і я дуже хочу тобі в цьому допомогти» – так ми почали працювати разом».
В Україні модель працює над своїм іміджем сама, тому досі тривають пошуки агентства чи бренду, з яким можна працювати.
«Завжди собі кажу, як мені не вистачає такого Блейка в Україні, ви навіть собі не можете уявити! Тоді можна було б робити ще більше крутих речей».
ОСТАННІЙ ДОСВІД
Вже вдруге Олександра бере участь в Українському тижні моди. Першого разу як фотомодель, а цього – вона вийшла на подіум. Це відбулося в рамках «MBFW-17», де Саша – обличчя нової колекції українського дизайнера одягу Федіра Возіанова.
«З Федіром нас познайомив спільний друг – Мауріціо Аскеро. Це була ідеальна історія знайомства у тому сенсі, що ми відразу знайшли спільну мову. Ми знали, що хочемо створити спільний продукт, питання лише полягало у тому «як?».
Так Федір Возіанов та режисер Денис Воробйов створили новий унікальний продукт і вперше в історії моди з’явилося fashion-відео, де головна героїня на інвалідному візку. Нею стала Олександра.
«Якщо робити щось першими у світі – хочеться, щоб це було на вищому рівні. Щоб це залишилось в історії як щось гідне».
Переглянути відео та дізнатися усі деталі зйомок і показу можна тут.
РІЗНОМАНІТТЯ У ВСЬОМУ
«Мені хочеться реалізовувати всі свої ідеї і зробити світ більш різноманітним. Світ насправді є таким. Я взагалі за різноманіття у всьому: неважливо який у тебе колір шкіри, яка в тебе національність, чи є у тебе якісь фізичні обмеження чи немає. Дуже важливо, яка ти людина.
Медіа, наприклад, любить висвітлювати одну людину тільки з одного боку. А людина буває дуже різною. Хочеться, щоб було відчуття того, що життя – дуже різне».
Крім того, що Олександра – модель, вона ще й радник мера міста Дніпра, волонтер, колишній журналіст, менеджер, піарник своїх робіт.
«Всі, хто зі мною працюють, знають, що я не просто модель. Я модель, яка вміє організовувати зйомки, знаходити спонсорів, вигадувати маркетингові ходи. Це дуже цікаво. Я займаюся кожним проектом від початку до кінця: від ідеї до кінцевого продукту. Це як маленька компанія (сміється)».
ЕМОЦІЇ
«Дуже важливо вміти себе спокійно сприйняти: не треба щоб усім подобалось. Не буває так. Мені здається найголовніше – викликати емоцію. Якщо те, що ти робиш, викликає в людей якийсь внутрішній поштовх – це вже круто. А ще це повинно відповідати твоїм внутрішнім канонам».
«Мабуть, дивно буде звучати, але перед камерою іноді я відчуваю себе більше живою. Я не уявляю нікого, коли я працюю з камерою. Це для мене якийсь внутрішній діалог. Це дуже круто, тому що можна демонструвати якісь свої відчуття, почуття, емоції. Ніколи не видаю того, що не відчувала. Ти просто показуєш те, що в тебе всередині, але ти не демонструєш це щодня».
Сашине портфоліо – дуже велике, їй весь час хочеться бути різною.
«В мене є таке правило: коли ми вже домовились із кимось працювати, я ніколи не задаюсь питанням чи добре зробить ця людина чи ні. Вважаю, що дуже важливо довіряти людям з якими ти співпрацюєш».
МОМЕНТИ ЖИТТЯ
«Є моменти успіху й щастя, є моменти, коли потрібно боротися чи навіть виживати. Таке життя. Треба вміти насолоджуватися. В моєму житті все мінялося багато разів і щоразу дуже швидко. В цій професії в один момент ти всесвітньовідомий і потрібен усім, а через тиждень знову шукаєш якісь проекти. Просто той момент вже пройшов, зараз інший. Адаптивність – одне з найголовніших, що потрібно людині у ХХІ сторіччі. Ми не можемо дозволити собі володіти лише одними навиками. Весь час треба щось вчити».
У листопаді 2016 року через «LinkedIn» Олександра отримала пропозицію фотозйомки від Андреа Верані, відомого італійського фотографа, який знімав для різних «Vogue» світу.
«Він сказав, що дуже хоче зі мною попрацювати: зробити зйомку, і що навіть готовий за свої кошти прилетіти до Києва. Але я мала знайти український fashion-журнал, де опублікують ці фотографії.
Ми з Блейком були дуже здивовані, що журнали не пішли нам на зустріч. Це було так дивно: до них приходить модель, нестандартна, але відома як українська модель у світі, з пропозицією від всесвітньовідомого фотографа. Ми готові працювати безкоштовно. А вони усі кажуть, що трохи бояться цієї теми і не готові до неї. Тому що я нестандартна модель».
Інколи Саша зневірювалась у свої сили:
«В такі моменти просто треба свої сили направити на щось інше і якщо захочеться – повертатись. Я просто не могла не повертатись, тому я це продовжувала і продовжую робити.
Я розумію: є багато сфер, в яких можна себе реалізовувати. Наприклад, моїм батькам хотілося б, щоб я займалась чимось іншим (сміється)».
ХІД ІСТОРІЇ
Саша пише історію світу, бо моделей з обмеженими фізичними можливостями одиниці.
«На жаль, поки що моделей в інвалідному візку, які реалізовують великі проекти, в цілому світі усього дві: я і дівчина з Америки Джилліан Меркадо. Тому коли ми щось робимо, а у нас це не виходить, мій менеджер нагадує мені, що ми це робимо першими у світі, ніхто ще ніколи цього не бачив, а значить це не ми такі погані», – сміється.
«На жаль, в усьому світі суспільство все ще треба розкачати, показати що нестандартна модель – це круто. Чим більше таких моделей буде, чим більше ми будемо робити щось круте, тим більше ми будемо показувати, що це нормально. Я впевнена в тому, що через кілька років ми дійдемо до тієї межі, коли буде абсолютно природно, що модель може бути в інвалідному візку, чи ще з якимись особливостями. Це не буде нікого дивувати. Це просто питання часу. Я щаслива, що мені вдається щось робити поки я ще молода (сміється) і підходжу під це».
МОДА
«Мені здається, мода дуже відображає час, хто ми є і в якому напрямку рухається людство. Це як дзеркало того, що відбувається у світі. Вона може змінювати хід історії. Завдяки праці моделей з інвалідністю, міняється соціальний образ, імідж, адже після СРСР залишилися стереотипні думки, що це недієздатні люди.
Саме через сферу медіа, моди ми можемо це змінювати. Я ніколи б не займалася сферою, яка мені здавалася б пустою, яка не має сенсу».
ТЕ, БЕЗ ЧОГО НЕМОЖЛИВО
«Людина має працювати над тим, чим вона не може не займатися. Наприклад, в мене був дуже великий стимул і натхнення зробити цей останній показ – я не могла інакше».
Саші постійно пишуть дівчата в інвалідних візках, які хочуть стати моделями:
«Зазвичай, коли мені дівчинка таке пише, мені хочеться сказати: «Біжи звідси (сміється), займайся чимось іншим в житті, але якщо ти не можеш цим не займатись, тоді, звичайно, треба зробити це». Навіть якщо ти не знаєш «де?», «як?», «коли?» – треба пробувати. Але якщо тобі просто здається, що це прикольно, красиво, чи в тебе якісь інші мотиви, то краще це залишити і ніколи до цього не повертатися. Треба цим горіти і розуміти навіщо це тобі».
«Мені дуже прикро, що я не можу вказати шлях таким дівчатам, бо я сама не знаю його. Немає готового рецепту, що потрібно робити, аби усе вийшло. Все що я роблю – це мій шлях, неможливо його просто взяти і скопіювати, він дуже індивідуальний».
НЕВПЕВНЕНІСТЬ
«Невпевнена людина не може стати моделлю. Потрібно завжди вірити в свої сили. І чим більше ти щось робиш, тим більше зростає твоя впевненість у себе. Є мільйони шляхів і з цього мільйона кілька можуть спрацювати. Найголовніше і найважче – не зупинитися».
У школі Олександра була скромною та боязкою дівчиною:
«На початку модельної діяльності мені було важко приходити до якогось дизайнера і казати: «Я модель». Це зараз вже, коли мене весь світ визнав як модель, легко і природно так казати (сміється). Тоді це була справжня сміливість. Адже за стандартами, я не можу елементарного – пройтись. Просто я дуже-дуже вірила в саму ідею: дівчина з інвалідністю має право бути моделлю».
МЕТА ЖИТТЯ
«Знаєте, мені здається, дуже страшно мати якусь одну мету. Бо коли людина досягає її – потім не знає що робити далі зі своїм життям. Тому мені хочеться просто реалізовувати свої ідеї та бажання, які виникають.
Бути тим, хто ти є – справжня свобода. На жаль, не усі можуть собі це дозволити. Потрібно просто прийняти те, що ти хочеш і почати реалізовувати. Часто люди не знають, що вони хочуть, щось їм заважає визнати самому собі що їм це цікаво.
Мабуть, це і є сенс життя: бути собою і реалізовувати свій унікальний індивідуальний шлях. Ніхто у світі не має казати тобі, що робити. Ти просто робиш так, як відчуваєш. Це і вирізняє тебе».
БАТЬКІВЩИНА
«Мені дуже важливо, щоб саме в Україні підтримували те, що я роблю. Бо це меседж, який ми посилаємо усьому світу: що в чомусь ми можемо бути, і є, більш прогресивними, ніж усі інші країни світу».
«Я завжди з гордістю кажу звідки я. І дуже вірю, що моя діяльність як публічної людини: моделі, радника мера, буде змінювати ставлення до людей з інвалідністю в Україні. Вірю, що міста ставатимуть все більше комфортні, доступні і зручні».
МАЙБУТНЄ
Зараз Олександра в пошуках агентства чи бренду для подальшої спільної роботи.
«Я познайомилася з Денисом Воробйовим. Це талановитий фотограф та відеомейкер. І Денис, і я хотіли зробити якийсь соціальний проект. Раніше я деякий час їздила до інтернату діток з інвалідністю у нас, в Дніпрі. Тому ми вирішили, що хочемо зробити відео про кількох дітей, відзняти кілька історій».
Зараз активно йде робота над цим проектом:
«Поки ми відзняли тільки одне відео. В березні хочу зробити трейлер до цього проекту. Мені дуже хочеться вірити, що український глядач вже готовий, що йому буде це цікаво».
«Хочеться працювати саме з відео. Я настільки вже звикла до фотографії. Але фотографія що? Це моменти! А з відео потрібно працювати набагато більше часу, ти потрібен бути весь…»
«Мені б хотілося ще повернутися до телебачення, бо у школі я була ведучою рубрики на місцевому телеканалі. Звичайно, зараз я дивлюсь на все це зовсім по-іншому, але хочеться реалізувати якийсь свій телевізійний проект.
До психології зараз не хочу повертатися. Мені ще здається не на часі. Але я знаю, що не була би там де я є, якщо би в свій час не пішла вчитися на психолога».
«А в кінці травня їду в Нью-Йорк на місяць. Мене запросили на показ 8 червня. Є кілька думок, щоб попрацювати там з деякими кастинг-директорами, фотографами – заявити про себе. Тому, думаю, в мене буде насичений місяць в Америці».
Читайте про життя, кар’єру, життєві принципи та поради моделям дівчини з обмеженими фізичними можливостями, але безмежними планами та ідеями.
ПОЧАТОК
«Це було досить давно, років 5 назад, тоді я не думала, що це буде моєю професією. Це був початок бажання бути зв’язаною з фотографією».
Олександра сиділа в кафе під час ланчу. До неї підійшла фотограф, сказала, що вона дуже красива і їй було би цікаво зробити щось разом:
«Я зараз дуже добре це пам’ятаю: я сиділа, читала книжку... Тоді саме був справжній бум соцмереж. Як і всім дівчаткам, мені хотілося, щоб у мене були якісь гарні фотографії.
Коли ми зустрілися – я зрозуміла, що це такий творчий процес – фотосесія. Я тоді отримала так багато задоволення від неї, що мені якось було не так цікаво які вийшли фотографії».
СТИМУЛ
«Я побачила, що був показ у Нью-Йорку з моделями на інвалідних візках. Тоді я зрозуміла: модель в інвалідному візку має місце в цьому світі. Але мені дуже не сподобалося як вони це зробили. І я вирішила, що треба зробити щось самій – знайти дизайнера, з яким ми зможемо це зробити в більш артистичному вигляді, як справжній арт. Хотілося показати, що людина може бути професійною і ніхто навіть не помітить фізичні обмеження, якщо це красиво подати. Тоді це вже стало певною метою».
КОМАНДА
Дівчина має менеджера. Його звати Блейк Вінд і він живе в Америці.
«Вже майже рік в мене є менеджер, без якого цього року, мабуть, не було б. Це особлива людина в моєму житті. Він став мені близьким, але ми ніколи не бачилися – таке ХХІ сторіччя (сміється). Блейк прочитав про мене у новинах, здається в «Daily Mail», йому стало цікаво, і він написав мені в Facebook. А я відкрита і люблю знайомитися з новими людьми. Блейк тоді думав, що в мене тут ціла армія людей, яка працює над брендом «Олександра Кутас». Він був дуже шокований, коли дізнався, що я всього досягнула сама.
«Я впевнений, що те яка ти є: з твоїм характером, зовнішністю, ти зможеш досягнути всього і я дуже хочу тобі в цьому допомогти» – так ми почали працювати разом».
В Україні модель працює над своїм іміджем сама, тому досі тривають пошуки агентства чи бренду, з яким можна працювати.
«Завжди собі кажу, як мені не вистачає такого Блейка в Україні, ви навіть собі не можете уявити! Тоді можна було б робити ще більше крутих речей».
ОСТАННІЙ ДОСВІД
Вже вдруге Олександра бере участь в Українському тижні моди. Першого разу як фотомодель, а цього – вона вийшла на подіум. Це відбулося в рамках «MBFW-17», де Саша – обличчя нової колекції українського дизайнера одягу Федіра Возіанова.
«З Федіром нас познайомив спільний друг – Мауріціо Аскеро. Це була ідеальна історія знайомства у тому сенсі, що ми відразу знайшли спільну мову. Ми знали, що хочемо створити спільний продукт, питання лише полягало у тому «як?».
Так Федір Возіанов та режисер Денис Воробйов створили новий унікальний продукт і вперше в історії моди з’явилося fashion-відео, де головна героїня на інвалідному візку. Нею стала Олександра.
«Якщо робити щось першими у світі – хочеться, щоб це було на вищому рівні. Щоб це залишилось в історії як щось гідне».
Переглянути відео та дізнатися усі деталі зйомок і показу можна тут.
РІЗНОМАНІТТЯ У ВСЬОМУ
«Мені хочеться реалізовувати всі свої ідеї і зробити світ більш різноманітним. Світ насправді є таким. Я взагалі за різноманіття у всьому: неважливо який у тебе колір шкіри, яка в тебе національність, чи є у тебе якісь фізичні обмеження чи немає. Дуже важливо, яка ти людина.
Медіа, наприклад, любить висвітлювати одну людину тільки з одного боку. А людина буває дуже різною. Хочеться, щоб було відчуття того, що життя – дуже різне».
Крім того, що Олександра – модель, вона ще й радник мера міста Дніпра, волонтер, колишній журналіст, менеджер, піарник своїх робіт.
«Всі, хто зі мною працюють, знають, що я не просто модель. Я модель, яка вміє організовувати зйомки, знаходити спонсорів, вигадувати маркетингові ходи. Це дуже цікаво. Я займаюся кожним проектом від початку до кінця: від ідеї до кінцевого продукту. Це як маленька компанія (сміється)».
ЕМОЦІЇ
«Дуже важливо вміти себе спокійно сприйняти: не треба щоб усім подобалось. Не буває так. Мені здається найголовніше – викликати емоцію. Якщо те, що ти робиш, викликає в людей якийсь внутрішній поштовх – це вже круто. А ще це повинно відповідати твоїм внутрішнім канонам».
«Мабуть, дивно буде звучати, але перед камерою іноді я відчуваю себе більше живою. Я не уявляю нікого, коли я працюю з камерою. Це для мене якийсь внутрішній діалог. Це дуже круто, тому що можна демонструвати якісь свої відчуття, почуття, емоції. Ніколи не видаю того, що не відчувала. Ти просто показуєш те, що в тебе всередині, але ти не демонструєш це щодня».
Сашине портфоліо – дуже велике, їй весь час хочеться бути різною.
«В мене є таке правило: коли ми вже домовились із кимось працювати, я ніколи не задаюсь питанням чи добре зробить ця людина чи ні. Вважаю, що дуже важливо довіряти людям з якими ти співпрацюєш».
МОМЕНТИ ЖИТТЯ
«Є моменти успіху й щастя, є моменти, коли потрібно боротися чи навіть виживати. Таке життя. Треба вміти насолоджуватися. В моєму житті все мінялося багато разів і щоразу дуже швидко. В цій професії в один момент ти всесвітньовідомий і потрібен усім, а через тиждень знову шукаєш якісь проекти. Просто той момент вже пройшов, зараз інший. Адаптивність – одне з найголовніших, що потрібно людині у ХХІ сторіччі. Ми не можемо дозволити собі володіти лише одними навиками. Весь час треба щось вчити».
У листопаді 2016 року через «LinkedIn» Олександра отримала пропозицію фотозйомки від Андреа Верані, відомого італійського фотографа, який знімав для різних «Vogue» світу.
«Він сказав, що дуже хоче зі мною попрацювати: зробити зйомку, і що навіть готовий за свої кошти прилетіти до Києва. Але я мала знайти український fashion-журнал, де опублікують ці фотографії.
Ми з Блейком були дуже здивовані, що журнали не пішли нам на зустріч. Це було так дивно: до них приходить модель, нестандартна, але відома як українська модель у світі, з пропозицією від всесвітньовідомого фотографа. Ми готові працювати безкоштовно. А вони усі кажуть, що трохи бояться цієї теми і не готові до неї. Тому що я нестандартна модель».
Інколи Саша зневірювалась у свої сили:
«В такі моменти просто треба свої сили направити на щось інше і якщо захочеться – повертатись. Я просто не могла не повертатись, тому я це продовжувала і продовжую робити.
Я розумію: є багато сфер, в яких можна себе реалізовувати. Наприклад, моїм батькам хотілося б, щоб я займалась чимось іншим (сміється)».
ХІД ІСТОРІЇ
Саша пише історію світу, бо моделей з обмеженими фізичними можливостями одиниці.
«На жаль, поки що моделей в інвалідному візку, які реалізовують великі проекти, в цілому світі усього дві: я і дівчина з Америки Джилліан Меркадо. Тому коли ми щось робимо, а у нас це не виходить, мій менеджер нагадує мені, що ми це робимо першими у світі, ніхто ще ніколи цього не бачив, а значить це не ми такі погані», – сміється.
«На жаль, в усьому світі суспільство все ще треба розкачати, показати що нестандартна модель – це круто. Чим більше таких моделей буде, чим більше ми будемо робити щось круте, тим більше ми будемо показувати, що це нормально. Я впевнена в тому, що через кілька років ми дійдемо до тієї межі, коли буде абсолютно природно, що модель може бути в інвалідному візку, чи ще з якимись особливостями. Це не буде нікого дивувати. Це просто питання часу. Я щаслива, що мені вдається щось робити поки я ще молода (сміється) і підходжу під це».
МОДА
«Мені здається, мода дуже відображає час, хто ми є і в якому напрямку рухається людство. Це як дзеркало того, що відбувається у світі. Вона може змінювати хід історії. Завдяки праці моделей з інвалідністю, міняється соціальний образ, імідж, адже після СРСР залишилися стереотипні думки, що це недієздатні люди.
Саме через сферу медіа, моди ми можемо це змінювати. Я ніколи б не займалася сферою, яка мені здавалася б пустою, яка не має сенсу».
ТЕ, БЕЗ ЧОГО НЕМОЖЛИВО
«Людина має працювати над тим, чим вона не може не займатися. Наприклад, в мене був дуже великий стимул і натхнення зробити цей останній показ – я не могла інакше».
Саші постійно пишуть дівчата в інвалідних візках, які хочуть стати моделями:
«Зазвичай, коли мені дівчинка таке пише, мені хочеться сказати: «Біжи звідси (сміється), займайся чимось іншим в житті, але якщо ти не можеш цим не займатись, тоді, звичайно, треба зробити це». Навіть якщо ти не знаєш «де?», «як?», «коли?» – треба пробувати. Але якщо тобі просто здається, що це прикольно, красиво, чи в тебе якісь інші мотиви, то краще це залишити і ніколи до цього не повертатися. Треба цим горіти і розуміти навіщо це тобі».
«Мені дуже прикро, що я не можу вказати шлях таким дівчатам, бо я сама не знаю його. Немає готового рецепту, що потрібно робити, аби усе вийшло. Все що я роблю – це мій шлях, неможливо його просто взяти і скопіювати, він дуже індивідуальний».
НЕВПЕВНЕНІСТЬ
«Невпевнена людина не може стати моделлю. Потрібно завжди вірити в свої сили. І чим більше ти щось робиш, тим більше зростає твоя впевненість у себе. Є мільйони шляхів і з цього мільйона кілька можуть спрацювати. Найголовніше і найважче – не зупинитися».
У школі Олександра була скромною та боязкою дівчиною:
«На початку модельної діяльності мені було важко приходити до якогось дизайнера і казати: «Я модель». Це зараз вже, коли мене весь світ визнав як модель, легко і природно так казати (сміється). Тоді це була справжня сміливість. Адже за стандартами, я не можу елементарного – пройтись. Просто я дуже-дуже вірила в саму ідею: дівчина з інвалідністю має право бути моделлю».
МЕТА ЖИТТЯ
«Знаєте, мені здається, дуже страшно мати якусь одну мету. Бо коли людина досягає її – потім не знає що робити далі зі своїм життям. Тому мені хочеться просто реалізовувати свої ідеї та бажання, які виникають.
Бути тим, хто ти є – справжня свобода. На жаль, не усі можуть собі це дозволити. Потрібно просто прийняти те, що ти хочеш і почати реалізовувати. Часто люди не знають, що вони хочуть, щось їм заважає визнати самому собі що їм це цікаво.
Мабуть, це і є сенс життя: бути собою і реалізовувати свій унікальний індивідуальний шлях. Ніхто у світі не має казати тобі, що робити. Ти просто робиш так, як відчуваєш. Це і вирізняє тебе».
БАТЬКІВЩИНА
«Мені дуже важливо, щоб саме в Україні підтримували те, що я роблю. Бо це меседж, який ми посилаємо усьому світу: що в чомусь ми можемо бути, і є, більш прогресивними, ніж усі інші країни світу».
«Я завжди з гордістю кажу звідки я. І дуже вірю, що моя діяльність як публічної людини: моделі, радника мера, буде змінювати ставлення до людей з інвалідністю в Україні. Вірю, що міста ставатимуть все більше комфортні, доступні і зручні».
МАЙБУТНЄ
Зараз Олександра в пошуках агентства чи бренду для подальшої спільної роботи.
«Я познайомилася з Денисом Воробйовим. Це талановитий фотограф та відеомейкер. І Денис, і я хотіли зробити якийсь соціальний проект. Раніше я деякий час їздила до інтернату діток з інвалідністю у нас, в Дніпрі. Тому ми вирішили, що хочемо зробити відео про кількох дітей, відзняти кілька історій».
Зараз активно йде робота над цим проектом:
«Поки ми відзняли тільки одне відео. В березні хочу зробити трейлер до цього проекту. Мені дуже хочеться вірити, що український глядач вже готовий, що йому буде це цікаво».
«Хочеться працювати саме з відео. Я настільки вже звикла до фотографії. Але фотографія що? Це моменти! А з відео потрібно працювати набагато більше часу, ти потрібен бути весь…»
«Мені б хотілося ще повернутися до телебачення, бо у школі я була ведучою рубрики на місцевому телеканалі. Звичайно, зараз я дивлюсь на все це зовсім по-іншому, але хочеться реалізувати якийсь свій телевізійний проект.
До психології зараз не хочу повертатися. Мені ще здається не на часі. Але я знаю, що не була би там де я є, якщо би в свій час не пішла вчитися на психолога».
«А в кінці травня їду в Нью-Йорк на місяць. Мене запросили на показ 8 червня. Є кілька думок, щоб попрацювати там з деякими кастинг-директорами, фотографами – заявити про себе. Тому, думаю, в мене буде насичений місяць в Америці».
ТЕКСТ: Христина Процик
ФОТО: з особистого архіву Олександри Кутас
ФОТО: з особистого архіву Олександри Кутас
Долучайтеся до нашого паблік-чату у Viber! Всі кастинги та новини в твоєму мобільному!
Виділяйся!
Не бути таким як всі, це не правило, не аксіома, яку треба виконувати за будь-яку ціну.
3571
10 акторських порад Роберта Де Ніро
Публічна порція творчих порад з власного життєвого досвіду великого Роберта Де Ніро: про підготовку, обмеження, уміння слухати і не турбуватися про славу. Рекомендації, до речі, можуть бути застосовані не лише в акторській практиці.
9282
Акварелі Принца Чарльза.
Його королівська високість принц Чарльз Філіп Артур Джордж, принц Уельський (англ. His Royal Highness Prince CharlesPhilip Arthur George, Prince of Wales), або просто принц Чарльз (англ. PrinceCharles) - старший син королеви Великобританії Єлизавети II та її чоловіка принца Філіпа, герцога Единбурзького, спадкоємець британського престолу, фельдмаршал, адмірал флоту і маршал Королівських ВПС Великобританії.
6481
10 кращих акторів 2019 року за версією The New York Times
КінокритикиThe New York Times обрали 10 кращих акторів минулого року - з цього списку
цілком можна звіряти свої очікування на прийдешні премії «Оскар» і «Золотий
глобус».
6543
Забобони та прикмети АКТОРІВ ТЕАТРУ І КІНО
У творчому середовищі забобони та прикмети акторів ростуть, як гриби після дощу,
і грають, як це не дивно, не останню роль в організації кінозйомок і театральних вистав.
8666
16 АКТОРІВ, які стали всесвітньовідомими після 30 РОКІВ
Багато хто вважає, що занадто пізно підкорювати Олімп слави в зрілому віці, адже популярність приходить лише до молодих. Як би не так! Ці актори на особистому прикладі довели, що можна досягти успіху, навіть якщо вам за 30.
10451
15 причин, чому сценарії не потрапляють до продюсерів
Перш ніж потрапити до продюсера або агента, сценарій повинен пройти перевірку рідера: саме він вирішує, чи вартий той чи інший сценарій уваги. Рідер, що працює на голівудську студію та побажав залишитися анонімним, після прочитання трьохсот текстів вирішив виділити найпоширеніші помилки, які допускають сценаристи при їх написанні.
3514
Як заплакати спеціально і швидко
Акторські навички потрібні не тільки на сцені професійним артистам, вони стануть в нагоді і в звичайному житті. Кому і навіщо потрібно заплакати спеціально і швидко?
140142
Бути балериною - п'ять уроків краси від прими Катерини Кухар
Прима-балерина Національної опери України Катерина Кухар відзначає 35-річний ювілей. Побачивши, як вона йде по вулиці,
відразу розумієш, що це артистка балету: вона не йде - вона летить над землею.
7741
Як стати актором кіно без освіти
Великий шлях починається з маленького кроку - це закон, який працює в будь-якій справі. Якщо у людини є бажання досягти мети, то ніякі перепони не стануть йому на заваді. У тому числі - навіть якщо немає акторської освіти, а дуже хочеться грати в кіно. В цьому випадку наполегливість і завзятість - якості просто необхідні. Давайте проаналізуємо і розберемо, що найчастіше зупиняє людей в їхньому бажанні потрапити на знімальний майданчик в ролі акторів?
13475
Конкурс дитячих фільмів «Чілдрен Кінофест»
У рамках шостого щорічного фестивалю мистецтва кіно для дітей та підлітків «Чілдрен Кінофест» втретє відбудеться показ фільмів, створених дітьми. Десять картин-фіналістів фестивального конкурсу буде показано 8 червня у столичному кінотеатрі «Київська Русь» у присутності авторів, та в усіх містах проведення фестивалю.
3775
Коментарі: 0