Відкривай нові таланти

Назад

Талановита ілюстраторка Стелла Марчук: «Найприємніша плата за творчість – це емоції людей»

Новина
14.11.2018, 22:45
562
Люди, які хоча б раз придбали чи отримали в подарунок листівки від Стелли Марчук, вже не можуть припинити їх купувати. Є в них якась особлива магія, простота, щирість, гармонія, щастя. Це ілюстрації про реальні речі, яких потребує кожна людина, зображені казково, навіть чарівно. За цими світлими зображеннями ховається молода та скромна, але від того не менш талановита й оригінальна авторка – Стелла Марчук.
Про творчість як поєднання приємного з корисним, особистісний розвиток, співвідношення художнього таланту і техніки розмовляємо саме з нею – дівчиною, яка вміє слухати серце, йти за своєю мрією та надихати. Читайте свіже інтерв’ю з художницею на порталі TalentsCollection.



«Техніка малювання під силу кожному – це як навчитись їздити на велосипеді»
– Пам’ятаєте свій перший малюнок? Яким він був?
– Так, пам’ятаю на одному з ранніх малюнків була зображена дівчинка з величезною прямокутною спідницею. Мені тоді було десь три роки. І коли тато запитав, чому вона така велика, я казала, що на ній повинно все поміститись: і квіточка, і сонечко, і хмаринка. В мене навіть досі він зберігся.
– Як розвивали свої здібності в образотворчому мистецтві у шкільні роки?
– В школі майже не розвивала здібності до малювання, лише багато перемальовувала і деколи намагалась втілювати свої творчі ідеї, але часто не вистачало техніки малювання. Потім це захоплення відійшло на другий план, почали працювати стереотипи, що художники завжди бідні-нещасні. Тому зосередилась на підготовці до вступу.
– А в університеті?
– В мене немає художньої освіти. Я чотири роки навчалась в КНЕУ на спеціальності «Управління персоналом і економіка праці». А потім закінчила ще магістратуру в КПІ зі спеціальності «Логістика». Проте десь на четвертому курсі пішла на курси академічного рисунку, вивчила основи, потім знайомилась із різними художниками, ілюстраторами, ходила на скетчі (швидкі замальовки). Почала відвідувати лекції, вивчати колір, композицію, засвоювати базу. От тоді я заново захопилась малюванням і зрозуміла, що це було не просто дитяче захоплення.
– А як саме відродилось бажання малювати?
– Я працювала за спеціальністю 3,5 роки у відділі кадрів. І в один момент просто зрозуміла, що я працюю, ходжу на роботу, але відчуваю, що немає ніякого соціального вкладу у світ і що не отримую задоволення. Там класні люди, оточення, але робота… Інших вона влаштовувала, а мені зовсім не йшла. Тоді я взяла своєрідний тайм-аут і пішла в творчість.


«Перші гроші, зароблені на твоєму хобі, ніколи не порівняються навіть із найвищою зарплатою»
– Як виникла ідея поєднати художнє мистецтво та заробіток? Як створювалась «Stella Sun Studio»?
– Не було як такої ідеї, просто почала публікувати перші роботи в соцмережах. Не хотіла, звичайно, але знала, що потрібно це зробити. Більшість людей соромляться показати свої роботи, але важливо переосилити себе в цей момент і поділитись з кимось. Коли опублікувала, знайомі написали, де можна придбати чи замовити листівку. Спершу не сприймала це всерйоз, бо не могла повірити. Але коли почали писати багато людей, то вирішила спробувати продати. Я пам’ятаю свій перший тираж – 10 листівок. І їх купили! Потім почала думати над новими.
– А що відчуває художник, в якого вперше придбали роботу?
– Це відчуття незабутнє. Пам’ятаю, як в мене купили оригінал за 40 грн., я була невимовно рада. Перші гроші, які ти заробляєш на своєму хобі, взагалі не порівняються із зарплатою.
– Зараз «Stella Sun Studio» працює в багатьох напрямках: листівки, фотозйомка, веб-дизайн, обкладинки на паспорт, виготовлення футболок... Але, з чого все починалось? І невже всіма цими напрямками займаєтесь Ви сама?
– Коли почала малювати, то подумала, що класно було б випускати це все під якимось брендом. Так і виникла назва «Stella Sun Studio». Взагалі більшість творчої роботи виконую я. З дизайном допомагає мій коханий Дмитро, він має хороший смак, і я часто з ним раджусь. Моя права рука – це сестра Іванка. Вона займається організаційною роботою. А я шукаю постачальників, вигадую, малюю.



– Де шукали клієнтів для своєї продукції?
– Перші кав’ярні, з якими погодили співпрацю, були в Києві. А потім подумала, чому б в Сарнах (Рівненська область – прим.), не спробувати? Це моє рідне місто, де я виросла, де зараз живуть мої батьки. І в одному місцевому кафе погодилися. Нині точки продажу є ще в Рівному, а відправляємо замовлення в різні міста по всій Україні.
– Чи продаєте Ваші творіння за кордон? Що найбільше зацікавлює іноземців?
– Постійних точок збуту за кордоном не маємо, але часто наші товари купують люди на подарунок. Це дуже приємно дізнаватись, що твоя еко-сумка полетіла в Штати, або листівки в Британію, Чехію, Данію, Словаччину. Іноземців найбільше цікавлять листівки, дуже їм подобаються.




«Талановиті творчі люди – це для мене вічне джерело натхнення»
– На Ваших ілюстраціях реальні речі, яких потребує кожна людина, зображені якось казково, навіть чарівно. В них помітне велике прагнення до гармонії з природою. Чи має такий особливий стиль якусь назву?
– Є такий стиль – «наїв», думаю, мої ілюстрації можна віднести до нього. Але водночас це моє внутрішнє бачення цього світу, яке намагаюсь передати через картинку. Кожному з нас потрібна підтримка, любов, але ми часто губимось у буденності, щоденних справах. Мені здається, що через листівку можна передати цю ідею, й інші люди можуть її відчути. Якщо навіть одна моя листівка когось надихнула чи змотивувала, то вся моя творчість є не даремною. Насправді листівки не приносять великого заробітку. Але емоції людей – це найприємніша плата, яку ні на що б не проміняла.
– Традиційне запитання: де черпаєте натхнення?
– Найбільше мене надихають творчі люди. Я обожнюю талановитих художників, музикантів, письменників, режисерів, акторів… Це для мене вічне джерело. Я можу сто разів переглядати їхні роботи, і здається, що вже ніби живу в їхньому творчому середовищі, занурююсь туди і знаходжу натхнення.
Ще зі школи «Foster the People» – моя улюблена група. Коли жила в гуртожитку, було трохи важко малювати, але ввімкнувши їхню музику, я ніби переносилась в інший світ. Так і зараз: коли слухаю цей гурт, абстрагуюсь і відчуваю – процес пішов. Зазвичай, є два варіанти малювання. Або виконуєш замовлення: придумуєш ідею під конкретне завдання, враховуєш дедлайни та працюєш. Або є купа невідкладних справ, але вони вмить стають другорядними, бо з’являється бажання намалювати образ, який щойно прийшов в голову. Тоді забуваєш про все. У цьому випадку важливий і приємний не так результат, як процес. Це і є творчість, від якої отримуєш задоволення.


«Інколи я зустрічаю зображених мною персонажів у реальному житті»
– Чи помічаєте Ви, як людина, яка має безпосереднє відношення до листівок, що останнім часом вони стають все популярнішими, майже, як у часи, коли не було телефонів та Інтернету?
– Мабуть, листівка створена для того, щоб її комусь подарувати, тому часто дарую свої листівки. Можу навіть без приводу. Просто, бо мені подобається людина або викликає якісь асоціації.
А взагалі мені здається, що не тільки листівки стають популярними. Зараз настає «ера хендмейду», і приємно, що це відбувається саме в Україні. Помітила, що українці дуже цінують авторські роботи, шукають щось цікаве.
– Чи є в якихось персонажів та зображених місцин реальні прототипи?
– Не знаю, як це пояснити, але так трапляється, що я навпаки зустрічаю людей, які схожі на моїх персонажів. Інколи вони самі пишуть у соцмережах, що схожі на когось із ілюстрацій, я переходжу на їхні сторінки, дивлюсь – дійсно схожі! Таке було вже кілька разів: малюю когось, а потім зустрічаю цю людину в житті!
– Окрім зображень, на листівках є ще й мотивуючі надписи. Вони надзвичайно гармонійні із зображеннями. Їх теж придумуєте Ви?
– Більшість належать мені. Інколи дуже складно буває, тому що хочеться передати щось важливе, але треба вмістити в одну фразу, кілька слів. Хоча тут мені на руку грає те, що я інтроверт і не дуже говірка. Часто також люди допомагають. Я просто запитую їх, що вони думають про зображення, й інколи вони потрапляють якоюсь фразою «в десятку».


«Мій єдиний секрет успіху – дослухатись до свого серця»
– Із профілів у соцмережах помітно, що Ви ще займаєтесь фотографією. Чим саме приваблює фотомистецтво?
– Кажуть, фотограф – це лінивий художник, і я з цим повністю згідна. Фото – це спосіб передати все, що бачиш, тільки через камеру, більш реалістично, не так, як це виходить на малюнку. Не берусь за всі види зйомок, а все звужую, бо не хочу, щоб це було у великих комерційних масштабах. Фотозйомка – це теж творчий процес. Мені найбільше подобається тревел-фотографія, тому що у ній потрібно всю красу, що ти бачиш, вмістити в рамки, гарно це подати, зробити композицію. Також цікавить портретна зйомка. Люблю працювати з однією, максимум двома людьми, щоб мати змогу з ними поспілкуватись, розкрити, пізнати. Найкраще виходить, коли мої погляди і моделей співпадають. Тоді ми так кайфуємо від процесу, що результат стає не настільки важливим. Заради таких зйомок фотографія і має бути в моєму житті.
– Звернула увагу, що багато подорожуєте. Що Вам дають подорожі?
– Найбільше подобається, що в подорожах маєш змогу декілька днів пожити зовсім іншим життям, відчути вплив чужої країни, менталітету. Після кожної поїздки розумію, що все більше люблю Україну, адже тут все таке рідне, своє.



– На щастя, останніми роками сучасний український мистецький простір активно розвивається. Як серед такого потоку цікавих арт-проектів не загубитись, витримати конкуренцію, знайти себе і свою аудиторію? Адже Вам вдалось, чи не так?
– Сама хотіла би знати відповідь на це запитання, якщо чесно. Насправді мій єдиний секрет – прислухатись до свого серця. Я це один раз зробила і зрозуміла, що всі відповіді насправді там, просто їх треба інколи почути. Намагаюся в роботі обирати тільки ті замовлення, які хочеться виконувати, і з легкістю відпускати ті, до яких не лежить душа. Я – емпат, тому мені важливий процес, комунікація з людиною та комфорт.
– Поділіться, які творчі плани на майбутнє?
– Я дуже люблю мріяти і планувати. Наступний крок – запустити в тираж 100 різновидів листівок. Зараз у мене їх десь 60, тому до мети не так і далеко. А ще дуже хочу пройти курси по ілюстрації, щоб трішки підтягнути техніку і покращити бачення.



Традиційні питання від TalentsCollection:
– Що таке талант?
– Талант – це дар, який може стати призначенням всього життя. Великий талант вимагає великих зусиль.
Частіше ми бачимо здібності й задатки людей і, звичайно, якщо їх розвивати можна багато чого досягти.
– Талант малювати повинен бути «в крові» чи його можна здобути, навчитись?
– Техніку, впевнена, може опанувати абсолютно кожен. Коли я пішла на курси і побачила, як люди наносять штриховку три години підряд, то зрозуміла, що творчості там 0. Ти просто дотримуєшся певних правил побудови. Це як вчитись плавати чи на велосипеді їздити: просто тренуєшся щодня – і виходить все краще.
А от справжній талант, думаю, дуже рідко трапляється. Дійсно в багатьох людей якісь вміння, задатки йдуть зсередини, як особливе захоплення, яке може перерости навіть у призначення. В ідеалі вони повинні ще підкріплюватись знаннями і технікою.
– Що можете порадити тим, хто шукає як реалізуватися у творчості?
1) оточити себе творчими людьми (ходити на виставки, лекції, тематичні зустрічі);
2) щодня приділяти час своїй справі;
3) планувати, знати який наступний крок у вашому розвитку;
4) вірити в себе, як ніхто інший.


Спілкувалась: Тетяна КОЛЯДИЧ
Фото: instagram Стелли
Тільки авторизовані користувачі можуть залишати коментарі

Дивіться також