Мабуть, навіть мене вона ще не готова залучити до тих таємниць свого лабіринту.
А те, що недоторканно ввижається, вона обов'язково розповідає мені як своєму таємному архіваріусу. А я, ніби слідчий, все занотовую — з її слів завірено вірно.
Через ті видіння спати моторошно й сподіватися болісно. Отож-бо тільки б добути до того, аби віднесли в один ряд з рідними.
Й такими от спогадами багато хто може поділитися та відзначити їхню особливість, ніби ковток дитинства.
Суспільство з висновками не забариться. Та все — лише епізоди без фільтрів.
Ти виправдовуєш свою самотність сезонною відрадою без жодних обов'язків.