З часом неодмінно все стихне, всі заспокояться, діалектична важкість сприйматиметься, як другорядний чинник підсумку історичних подій.
Я з радістю плентатимуся за твоєю спиною. Сидітиму десь поодаль, аби навмисно не влучати в твої очі. Й теж занотовуватиму щось своє, щось обнадійливе.
Сидимо в опломбованій тиші між двома моніторами, накопичуючи скляну енергію поглядів.
Ти боїшся запліснявіти тими історіями, котрими поважно довше дихають більш мудріші за тебе.
Не маючи доказів, ніколи не підійду до неї з тим зверненням — намалювати портал іншої мішені. Аби повернути тих, за ким не встиг.