Назад
Разом на сцені й у житті: ЄГОР І РОКСОЛАНА ГРУШИНИ про найважливіше
Новина
04.06.2018, 18:00
3165
Розвивати інструментальну музику в Україні, виводити її на новий рівень – головна місія Єгора і Роксолани Грушиних. Музика давно поєднала їх у роботі, а з 2017 року й по життю – пара узаконила свої стосунки. Разом музиканти розвивають сольний проект «HRUSHYN», а нещодавно ще й гастролювали Україною у спільному турі з символічною назвою «Together» (у перекл. з англ. – «разом»).
Команда «TalentsCollection» поспілкувалася із закоханими про найважливіше – музику. У розмові з композитором та піаністом Єгором і віолончелісткою Роксоланою особливо відчувається теплота й сумісність партнерів – вони буквально продовжують думки одне одного. Читайте інтерв’ю з Грушинами про безтекстову музику, їхню творчість і поради колегам-початківцям. Чи потрібно повністю віддаватися своїй справі?
ПОРТРЕТ: «Неокласика сама обрала мене»
– Єгоре, Ви – представник неокласичної музики. Чому саме цей стиль?
Єгор: Я пишу таку музику, яка приходить до мене, те, що вдається і, дійсно, подобається. Більше того – раніше я навіть не знав, що пишу неокласику і взагалі що це. Після першого концерту, який зіграв у Львові в 17 років, до мене підійшов хлопець і сказав: «Знаєш, мені твоя музика нагадує Людовіко Ейнауді (італ. композитор-неокласик та піаніст – прим. ред.). Ти знаєш, що таке «неокласика»?». Тепер ми з цим хлопцем хороші друзі. Так склалось – цей стиль сам обрав мене.
– Грі на фортепіано Ви навчилися у музичній школі. Це батьки посприяли вибору такого позакласного навчання?
Єгор: Ні, не батьки, я сам пішов у музичну – хотів грати на саксофоні. Проте вони мене відмовили і запропонували спробувати фортепіано. Я спробував і зрозумів, що це правильний вибір, адже саме рояль – король музичних інструментів.
Єгор під час концерту в Івано-Франківську, тур «Together» (березень 2018). Фото: Nadia Belik
Єгор: У відчуттях, у тому, що людина відчуває, коли слухає цю музику. Кожен може відчувати щось своє – в цьому і полягає прихований зміст.
– Які емоції повинна викликати справжня музика?
Єгор: Різні, залежить від музики: веселої чи сумної.
Роксолана: Наша музика якраз найбільше апелює до емоцій – люди саме за ними приходять на концерти. Публіка і плаче, і сміється. Наші твори викликають і сумні відчуття, і легкі… важко говорити про емоції словами – легше зобразити їх музикою.
TOGETHER: «Ми живемо ідеально»
– Нещодавно ви гастролювали Україною вдвох у спільному турне «Together». Це тепер постійний дует?
Роксолана: Ні, поки що таку програму ми підготували лише на один тур, хоча й раніше доводилось грати дуетні твори. Наступний альбом Єгора буде сольним, хоча важко щось прогнозувати – творчість непостійна. Це було на часі, бо минулого року ми одружилися, а як буде далі не знаємо. Насправді, небагато цікавого можна написати для двох інструментів – це надто вузько.
«Hrushyn/Грушин» «Together» 2018 (тизер):
– Як вам вдається відпочивати один від одного? Адже і працювати, і жити разом важко.
Єгор: Ми живемо ідеально. Нам все дуже подобається.
Роксолана (сміється): Насправді, кожен з нас має своє хобі, з яким усамітнюється. Неможливо все робити разом, це виснажує. Єгор, наприклад, любить спорт, я ж англійську вчу, нещодавно почала вивчати монтаж відео.
Єгор: Найбільше ми любимо відпочивати від нашого тур-менеджера (сміється). Їдемо в тур, тоді відпочиваємо півроку і знову в дорогу.
– Скільки щодня ви приділяєте часу праці над собою: чи є щось необхідне, що потрібно робити кожного дня Вам, Єгоре, як піаністу, і Вам, Роксолано, як віолончелістці?
Роксолана: Якщо у вас немає бажання грати щодня, то не варто змушувати себе. Я ж, якщо не граю один-два дні, відчуваю якусь нестачу і недопрацювання. Звикла ще з часів музичної школи і консерваторії, що не можна пропускати ані дня.
У кожного це індивідуальна потреба, яка не вимірюється загальним правилом. Багато класичних музикантів грають по 6-7 годин у день. Є й справжні фанати, яким вже важко нормально спілкуватися з навколишнім світом, – вони живуть лише музикою. Думаю, це крайність. Ми не такі.
Єгор: Мені необов’язково грати щодня. Я роблю це тільки тоді, коли є бажання, в іншому випадку – за інструмент не сідаю. Буває, граю кілька разів у день, буває – ні одного. Влітку два роки тому я не грав 88 днів: взагалі не підходив до інструменту. А після цієї перерви поїхав за кордон і зіграв один із найкращих концертів у своєму житті. Без жодної репетиції.
Єгор: Роксолана значно талановитіша і розумніша за мене. Насамперед, я – композитор, а тоді вже піаніст. Навчитися писати музику можна і без освіти. Класно, що я вмію грати на фортепіано і можу сам це застосовувати, але це необов’язково. Навчання на композиторському факультеті – це копіювання стилю учителя. Звідти випускаються міні-версії викладачів. Найгірше те, що вони вважають правильним тільки свої навики, але в композиціонуванні не може бути щось правильно, а щось ні. У мене є багато знайомих, яких вчили: «Ти неправильно пишеш музику! Треба робити зовсім по-іншому», – і били по руках. Але це ж творчість, кожна людина унікальна, тут не може бути правильно/неправильно.
– А Ви, Роксолано, кажете: «Єгоре, ти робиш неправильно, нас вчили по-іншому!»?
Роксолана (сміється).
Єгор: Ні, вона каже: «Тут можна зробити краще!», адже в неї більше знань. Я прислухаюся, якщо мені теж так подобається. Але якщо є «чуйка», що повинно бути не так, то кажу «ні!». Ми знаходимо баланс.
Роксолана під час концерту в Чернівцях, тур «Together» (березень 2018). Фото: Julia Dragan
САМОРОЗВИТОК: «Згодом все наше оточення формує і музику, і життя – залишає відбиток всередині тебе»
– Як Вам вдається своїми аншлагами постійно доводити, що попит на класичну музику і любов до неокласики в Україні є? Що Ви для цього робите? Поділіться секретом.
Єгор: Щодня працюємо, але ж секрети не можна відкривати. Найголовніше – ми робимо все не тільки для себе, а й для людей.
Роксолана: Ми нікому нічого не доводимо. Те, що комусь подобається наша праця, – дуже круто. Повні зали глядачів доводять, що в нас є попит на таку музику.
Єгор: Кожен концерт, програма, тур. Все, що було в житті в той чи інший період, є необхідним. Я радий кожному своєму досвіду і поза сольною кар’єрою: з гурту «Illusions» все почалося – розвиток, життя у Львові, знайомство з Роксоланою (усміхається); період у складі луцького гурту «Фіолет» теж, мабуть, був необхідним на той момент. Згодом все наше оточення формує і музику, і життя – залишає відбиток усередині тебе.
– Думали про те, щоб додати вокального супроводу вашій безтекстовій музиці?
Єгор: Ні! У проект «HRUSHYN» цього точно не треба. В країні й так мало інструментальної музики, а якісної вокальної – неймовірно багато. Наша справа розвивати свою неокласику. Цим ми і будемо займатися.
Львів, тур «Together» (листопад 2017). Фото: FB-сторінка «Hrushyn/Грушин»
ПОРАДИ: «Треба творити, радитися з іншими, збирати різні думки, порівнювати їх і водночас слухати себе. Об’єктивно оцінюйте свої сильні й слабкі сторони. Слабкі – виправляйте, сильні – розвивайте»
– Проект «HRUSHYN» – приклад того, що потрібно самому шукати інструменти для просування, адже спершу ви поширювали свою музику через Інтернет. То, власне, для початківців: це справді дієве? Які ще способи просування порадите?
Єгор: Ми й зараз поширюємо все тільки в Інтернеті, адже радіо і телебачення не беруть нашу музику в ротацію, крім окремих ефірів.
Треба глибше дивитись на самопросування: лише Інтернетом чи ТБ нічого не досягнеш. До того ж, для кожного стилю музики потрібен зовсім інший підхід. Єдине, що можу порадити: якщо вирішили займатися музикою, то робіть це повністю, а не 50/50. Поки я не почав стовідсотково займатися своїм проектом – у нас не було «sold out-ів» майже в кожному місті та ще й у палацах культури/філармоніях. Ми грали невеликі концерти у маленьких залах. Коли починаєш віддавати всього себе одній справі, тоді в тебе починає все налагоджуватися і ти досягаєш того, про що міряв на початку кар’єри.
Повний зал глядачів у Палаці культури Луцька, тур «Together» (березень 2018). Фото: Roman Newestenko-Dombrowski
– Як зрозуміти що музика, яку створюєш, – вартісна і дійсно класна?
Роксолана: Потрібно обов’язково почути чиюсь думку збоку. Це можуть бути близькі люди, але зважайте на їхній сентимент до вас, тому все-таки краще звернутися до спеціалістів, які досягли видимого успіху. Запитайте: «Що ви можете порадити? Чи взагалі моя музика має місце? Чи є шанс досягнути щось?». Порада фахівця важлива, адже ти можеш помилятися у крутості того, що робиш.
– А як це було у вашому випадку?
Єгор: Я самокритичний, завжди намагаюся тверезо оцінювати свої роботи: думаю більше про недоліки, ніж переваги. Якщо я відчуваю, що музика, яка приходить до мене, має право на життя, то показую її широкому загалу, і вже люди слухають її або ні. Неможливо ж видавати лише хіти, ніхто так не може – навіть найкрутіші виконавці нашої країни. І взагалі – рано чи пізно ти починаєш ставитися скептично і до своїх найбільших шедеврів – це нормально. Треба творити, радитися з іншими, збирати різні думки, порівнювати їх і водночас слухати себе. Об’єктивно оцінюйте свої сильні й слабкі сторони. Слабкі – виправляйте, сильні – розвивайте.
Як це було у нас? Люди переконували, що такої музики в Україні взагалі немає. Ми досі зустрічаємо багато скептиків: коли вперше приїжджаємо кудись із концертом – в кулуарах шепчуться: «Хто це?». Але на концерт приходить стільки людей, що вони дивуються: «Невже це хтось з-за кордону приїхав?», і вже наступного разу ми – королі вечірки. Упередженість – це дуже погано. Більшість думають, якщо вони нічого не чули про музиканта, то його музика нецікава, а коли хтось їм скаже, що вона крута, то ставлення різко змінюється. Зараз ми вже спокійно ставимося до такого. Від важливих людей я почув думки про свою творчість і щодо мене як особистості, решта – немає значення.
Роксолана: Люди вміють підлаштовуватися і бути нещирими. Треба розмежовувати конструктивну критику від безглуздої. Чим більше успіху досягаєш, тим більше «хейтерських» думок чуєш. Коли критикують на емоціях чи переходять на особисте – не сприймайте це близько до серця. Якщо орієнтуватися тільки на таку критику, то можна зневіритися.
Єгор: Серед моїх робіт є композиція «Втрата», але в моєму житті, на щастя, не було великої втрати. Можливо, на мене вплинуло натхнення такого типу або ж комплекс всіх втрат, які останні роки переживає наша країна.
Cуть моєї інструментальної музики і полягає в тому, що я можу писати про щось одне, а слухачі почують для себе щось зовсім інше. Це творчість, а не математика. Коли твориш, завжди є щось нез’ясовне. Як і в житті. У новій книзі Дена Брауна «Origin» підняті питання «з чого все почалося?», «куди все йде?». Хімічний вибух, зіткнулись молекули, і з цього в космосі створилася земля. А звідки взялися ті молекули? Ніхто не може це пояснити. Так само і в творчості – ти можеш розказати, як писав, але що стало цьому першопричиною – ні.
– То Ви позитивно сприймаєте, якщо слухачі прочитують зовсім інший зміст у творі, ніж той, що Ви вклали в нього?
Єгор: Я зазвичай не вкладаю ніякого змісту в свої композиції, навіть назви з’являються значно пізніше, аби не були «Трек 1», «Трек 2» і т.д. Просто підбираю найбільш вдалі варіанти.
Роксолана: Ти пишеш на основі своїх асоціацій, але кожен чує щось своє, і це класно. У нас асоціативна музика, яка не потребує єдиного трактування. На відміну від текстових пісень, тут можна більше «розгулятися». Кожна інтерпретація має місце.
Тернопіль, тур «Together» (листопад 2017). Фото: Iryna Fedorovych
– Поділіться творчими планами!
Єгор: Зараз ми займаємося тільки своєю творчістю і не розпилюємо увагу на інші проекти. Наразі працюємо над новим альбомом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що нового у творчості «Бумбоксу»? Хливнюк розповів TalentsCollection те, що ви не знали.
Команда «TalentsCollection» поспілкувалася із закоханими про найважливіше – музику. У розмові з композитором та піаністом Єгором і віолончелісткою Роксоланою особливо відчувається теплота й сумісність партнерів – вони буквально продовжують думки одне одного. Читайте інтерв’ю з Грушинами про безтекстову музику, їхню творчість і поради колегам-початківцям. Чи потрібно повністю віддаватися своїй справі?
ПОРТРЕТ: «Неокласика сама обрала мене»
– Єгоре, Ви – представник неокласичної музики. Чому саме цей стиль?
Єгор: Я пишу таку музику, яка приходить до мене, те, що вдається і, дійсно, подобається. Більше того – раніше я навіть не знав, що пишу неокласику і взагалі що це. Після першого концерту, який зіграв у Львові в 17 років, до мене підійшов хлопець і сказав: «Знаєш, мені твоя музика нагадує Людовіко Ейнауді (італ. композитор-неокласик та піаніст – прим. ред.). Ти знаєш, що таке «неокласика»?». Тепер ми з цим хлопцем хороші друзі. Так склалось – цей стиль сам обрав мене.
– Грі на фортепіано Ви навчилися у музичній школі. Це батьки посприяли вибору такого позакласного навчання?
Єгор: Ні, не батьки, я сам пішов у музичну – хотів грати на саксофоні. Проте вони мене відмовили і запропонували спробувати фортепіано. Я спробував і зрозумів, що це правильний вибір, адже саме рояль – король музичних інструментів.
Єгор під час концерту в Івано-Франківську, тур «Together» (березень 2018). Фото: Nadia Belik
– Де ховається зміст у музиці без слів? Як прочитати його?«НАШІ ТВОРИ ВИКЛИКАЮТЬ І СУМНІ ВІДЧУТТЯ, І ЛЕГКІ… ВАЖКО ГОВОРИТИ ПРО ЕМОЦІЇ СЛОВАМИ – ЛЕГШЕ ЗОБРАЗИТИ ЇХ МУЗИКОЮ»
Єгор: У відчуттях, у тому, що людина відчуває, коли слухає цю музику. Кожен може відчувати щось своє – в цьому і полягає прихований зміст.
– Які емоції повинна викликати справжня музика?
Єгор: Різні, залежить від музики: веселої чи сумної.
Роксолана: Наша музика якраз найбільше апелює до емоцій – люди саме за ними приходять на концерти. Публіка і плаче, і сміється. Наші твори викликають і сумні відчуття, і легкі… важко говорити про емоції словами – легше зобразити їх музикою.
TOGETHER: «Ми живемо ідеально»
– Нещодавно ви гастролювали Україною вдвох у спільному турне «Together». Це тепер постійний дует?
Роксолана: Ні, поки що таку програму ми підготували лише на один тур, хоча й раніше доводилось грати дуетні твори. Наступний альбом Єгора буде сольним, хоча важко щось прогнозувати – творчість непостійна. Це було на часі, бо минулого року ми одружилися, а як буде далі не знаємо. Насправді, небагато цікавого можна написати для двох інструментів – це надто вузько.
«Hrushyn/Грушин» «Together» 2018 (тизер):
– Як вам вдається відпочивати один від одного? Адже і працювати, і жити разом важко.
Єгор: Ми живемо ідеально. Нам все дуже подобається.
Роксолана (сміється): Насправді, кожен з нас має своє хобі, з яким усамітнюється. Неможливо все робити разом, це виснажує. Єгор, наприклад, любить спорт, я ж англійську вчу, нещодавно почала вивчати монтаж відео.
Єгор: Найбільше ми любимо відпочивати від нашого тур-менеджера (сміється). Їдемо в тур, тоді відпочиваємо півроку і знову в дорогу.
– Скільки щодня ви приділяєте часу праці над собою: чи є щось необхідне, що потрібно робити кожного дня Вам, Єгоре, як піаністу, і Вам, Роксолано, як віолончелістці?
Роксолана: Якщо у вас немає бажання грати щодня, то не варто змушувати себе. Я ж, якщо не граю один-два дні, відчуваю якусь нестачу і недопрацювання. Звикла ще з часів музичної школи і консерваторії, що не можна пропускати ані дня.
У кожного це індивідуальна потреба, яка не вимірюється загальним правилом. Багато класичних музикантів грають по 6-7 годин у день. Є й справжні фанати, яким вже важко нормально спілкуватися з навколишнім світом, – вони живуть лише музикою. Думаю, це крайність. Ми не такі.
Єгор: Мені необов’язково грати щодня. Я роблю це тільки тоді, коли є бажання, в іншому випадку – за інструмент не сідаю. Буває, граю кілька разів у день, буває – ні одного. Влітку два роки тому я не грав 88 днів: взагалі не підходив до інструменту. А після цієї перерви поїхав за кордон і зіграв один із найкращих концертів у своєму житті. Без жодної репетиції.
– Ви, Роксолано, навчалися у консерваторії, а Ви, Єгоре, займалися самонавчанням після музичної школи. То, чи виникають у вас суперечки на тему «яка освіта краща»?«РОКСОЛАНА ЗНАЧНО ТАЛАНОВИТІША І РОЗУМНІША ЗА МЕНЕ»
Єгор: Роксолана значно талановитіша і розумніша за мене. Насамперед, я – композитор, а тоді вже піаніст. Навчитися писати музику можна і без освіти. Класно, що я вмію грати на фортепіано і можу сам це застосовувати, але це необов’язково. Навчання на композиторському факультеті – це копіювання стилю учителя. Звідти випускаються міні-версії викладачів. Найгірше те, що вони вважають правильним тільки свої навики, але в композиціонуванні не може бути щось правильно, а щось ні. У мене є багато знайомих, яких вчили: «Ти неправильно пишеш музику! Треба робити зовсім по-іншому», – і били по руках. Але це ж творчість, кожна людина унікальна, тут не може бути правильно/неправильно.
– А Ви, Роксолано, кажете: «Єгоре, ти робиш неправильно, нас вчили по-іншому!»?
Роксолана (сміється).
Єгор: Ні, вона каже: «Тут можна зробити краще!», адже в неї більше знань. Я прислухаюся, якщо мені теж так подобається. Але якщо є «чуйка», що повинно бути не так, то кажу «ні!». Ми знаходимо баланс.
Роксолана під час концерту в Чернівцях, тур «Together» (березень 2018). Фото: Julia Dragan
САМОРОЗВИТОК: «Згодом все наше оточення формує і музику, і життя – залишає відбиток всередині тебе»
– Як Вам вдається своїми аншлагами постійно доводити, що попит на класичну музику і любов до неокласики в Україні є? Що Ви для цього робите? Поділіться секретом.
Єгор: Щодня працюємо, але ж секрети не можна відкривати. Найголовніше – ми робимо все не тільки для себе, а й для людей.
Роксолана: Ми нікому нічого не доводимо. Те, що комусь подобається наша праця, – дуже круто. Повні зали глядачів доводять, що в нас є попит на таку музику.
– Який наразі творчий досвід вважаєте своїм найбільшим досягненням?«НАША СПРАВА РОЗВИВАТИ СВОЮ НЕОКЛАСИКУ. ЦИМ МИ І БУДЕМО ЗАЙМАТИСЯ»
Єгор: Кожен концерт, програма, тур. Все, що було в житті в той чи інший період, є необхідним. Я радий кожному своєму досвіду і поза сольною кар’єрою: з гурту «Illusions» все почалося – розвиток, життя у Львові, знайомство з Роксоланою (усміхається); період у складі луцького гурту «Фіолет» теж, мабуть, був необхідним на той момент. Згодом все наше оточення формує і музику, і життя – залишає відбиток усередині тебе.
– Думали про те, щоб додати вокального супроводу вашій безтекстовій музиці?
Єгор: Ні! У проект «HRUSHYN» цього точно не треба. В країні й так мало інструментальної музики, а якісної вокальної – неймовірно багато. Наша справа розвивати свою неокласику. Цим ми і будемо займатися.
Львів, тур «Together» (листопад 2017). Фото: FB-сторінка «Hrushyn/Грушин»
ПОРАДИ: «Треба творити, радитися з іншими, збирати різні думки, порівнювати їх і водночас слухати себе. Об’єктивно оцінюйте свої сильні й слабкі сторони. Слабкі – виправляйте, сильні – розвивайте»
– Проект «HRUSHYN» – приклад того, що потрібно самому шукати інструменти для просування, адже спершу ви поширювали свою музику через Інтернет. То, власне, для початківців: це справді дієве? Які ще способи просування порадите?
Єгор: Ми й зараз поширюємо все тільки в Інтернеті, адже радіо і телебачення не беруть нашу музику в ротацію, крім окремих ефірів.
Треба глибше дивитись на самопросування: лише Інтернетом чи ТБ нічого не досягнеш. До того ж, для кожного стилю музики потрібен зовсім інший підхід. Єдине, що можу порадити: якщо вирішили займатися музикою, то робіть це повністю, а не 50/50. Поки я не почав стовідсотково займатися своїм проектом – у нас не було «sold out-ів» майже в кожному місті та ще й у палацах культури/філармоніях. Ми грали невеликі концерти у маленьких залах. Коли починаєш віддавати всього себе одній справі, тоді в тебе починає все налагоджуватися і ти досягаєш того, про що міряв на початку кар’єри.
Повний зал глядачів у Палаці культури Луцька, тур «Together» (березень 2018). Фото: Roman Newestenko-Dombrowski
– Як зрозуміти що музика, яку створюєш, – вартісна і дійсно класна?
Роксолана: Потрібно обов’язково почути чиюсь думку збоку. Це можуть бути близькі люди, але зважайте на їхній сентимент до вас, тому все-таки краще звернутися до спеціалістів, які досягли видимого успіху. Запитайте: «Що ви можете порадити? Чи взагалі моя музика має місце? Чи є шанс досягнути щось?». Порада фахівця важлива, адже ти можеш помилятися у крутості того, що робиш.
– А як це було у вашому випадку?
Єгор: Я самокритичний, завжди намагаюся тверезо оцінювати свої роботи: думаю більше про недоліки, ніж переваги. Якщо я відчуваю, що музика, яка приходить до мене, має право на життя, то показую її широкому загалу, і вже люди слухають її або ні. Неможливо ж видавати лише хіти, ніхто так не може – навіть найкрутіші виконавці нашої країни. І взагалі – рано чи пізно ти починаєш ставитися скептично і до своїх найбільших шедеврів – це нормально. Треба творити, радитися з іншими, збирати різні думки, порівнювати їх і водночас слухати себе. Об’єктивно оцінюйте свої сильні й слабкі сторони. Слабкі – виправляйте, сильні – розвивайте.
Як це було у нас? Люди переконували, що такої музики в Україні взагалі немає. Ми досі зустрічаємо багато скептиків: коли вперше приїжджаємо кудись із концертом – в кулуарах шепчуться: «Хто це?». Але на концерт приходить стільки людей, що вони дивуються: «Невже це хтось з-за кордону приїхав?», і вже наступного разу ми – королі вечірки. Упередженість – це дуже погано. Більшість думають, якщо вони нічого не чули про музиканта, то його музика нецікава, а коли хтось їм скаже, що вона крута, то ставлення різко змінюється. Зараз ми вже спокійно ставимося до такого. Від важливих людей я почув думки про свою творчість і щодо мене як особистості, решта – немає значення.
Роксолана: Люди вміють підлаштовуватися і бути нещирими. Треба розмежовувати конструктивну критику від безглуздої. Чим більше успіху досягаєш, тим більше «хейтерських» думок чуєш. Коли критикують на емоціях чи переходять на особисте – не сприймайте це близько до серця. Якщо орієнтуватися тільки на таку критику, то можна зневіритися.
– Єгоре, Ви – автор своїх композицій. Думаєте, можна писати на основі вигаданих, а не прожитих емоцій? Як це відбувається у Вас?«ТИ ПИШЕШ НА ОСНОВІ СВОЇХ АСОЦІАЦІЙ, АЛЕ КОЖЕН ЧУЄ ЩОСЬ СВОЄ, І ЦЕ КЛАСНО. У НАС АСОЦІАТИВНА МУЗИКА, ЯКА НЕ ПОТРЕБУЄ ЄДИНОГО ТРАКТУВАННЯ»
Єгор: Серед моїх робіт є композиція «Втрата», але в моєму житті, на щастя, не було великої втрати. Можливо, на мене вплинуло натхнення такого типу або ж комплекс всіх втрат, які останні роки переживає наша країна.
Cуть моєї інструментальної музики і полягає в тому, що я можу писати про щось одне, а слухачі почують для себе щось зовсім інше. Це творчість, а не математика. Коли твориш, завжди є щось нез’ясовне. Як і в житті. У новій книзі Дена Брауна «Origin» підняті питання «з чого все почалося?», «куди все йде?». Хімічний вибух, зіткнулись молекули, і з цього в космосі створилася земля. А звідки взялися ті молекули? Ніхто не може це пояснити. Так само і в творчості – ти можеш розказати, як писав, але що стало цьому першопричиною – ні.
– То Ви позитивно сприймаєте, якщо слухачі прочитують зовсім інший зміст у творі, ніж той, що Ви вклали в нього?
Єгор: Я зазвичай не вкладаю ніякого змісту в свої композиції, навіть назви з’являються значно пізніше, аби не були «Трек 1», «Трек 2» і т.д. Просто підбираю найбільш вдалі варіанти.
Роксолана: Ти пишеш на основі своїх асоціацій, але кожен чує щось своє, і це класно. У нас асоціативна музика, яка не потребує єдиного трактування. На відміну від текстових пісень, тут можна більше «розгулятися». Кожна інтерпретація має місце.
Тернопіль, тур «Together» (листопад 2017). Фото: Iryna Fedorovych
– Поділіться творчими планами!
Єгор: Зараз ми займаємося тільки своєю творчістю і не розпилюємо увагу на інші проекти. Наразі працюємо над новим альбомом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що нового у творчості «Бумбоксу»? Хливнюк розповів TalentsCollection те, що ви не знали.
Спілкувалась: Христина ПРОЦИК
Фото та відео: FB, YouTube
Фото та відео: FB, YouTube
Долучайтеся до нашого паблік-чату у Viber! Всі кастинги та новини в твоєму мобільному!
Коментарі: 0