Реалії українських танцівників. Як досягти успіху у танцях?

Танець – рух, а рух – життя, так? Тоді зі сміливістю можна стверджувати, що ті, хто присвятили своє життя саме танцю, живуть на повну. Хореографія відкриває можливості заново знайомитися зі своїм тілом, тримати себе у формі, дарувати магію розповіді через танець цілої історії. Сьогоднішня наша героїня точно живе на повну!

Головні риси танцівників – наполегливість й універсальність. Так вважає українська танцівниця й хореограф Уляна Петрик. У дівчини понад 5 років досвіду роботи за контрактом у Китаї, вона успішна й має свій танцювальний колектив «OutOfMind».

«Фабрика зірок-3», «Супер зірка», «Танцюють всі», робота на майданчиках з Аланом Бадоєвим, Володимиром Дантесом, Вадимом Олійником, Alyosha, братами Борисенко – шоу й людей, з якими доводилося працювати Уляні, можна перераховувати довго, але команда TalentsCollection вирішила, що краще познайомитися з дівчиною ближче й дізнатися про реалії, яких варто чекати українським танцівникам. Читайте з чого почався танцювальний шлях дівчини, як працюється танцівникам з України за кордоном, у чому полягає запорука успішного танцівника й чи може будь-хто навчитися танцювати самостійно.

ПЕРЕГЛЯНЬТЕ СТОРІНКУ УЛЯНИ НА ПОРТАЛІ TALENTSCOLLECTION. 

СТАРТ КАР’ЄРИ
Обравши у дитинстві позакласним навчанням танці, Уляна й не уявляла, що в майбутньому вони стануть її головним видом діяльності. Вона навчалася в тернопільській танцювальній школі «Nino», звідки сама родом. Танцювальні змагання, чемпіонати України – встигала всюди. Згодом, за порадою друга, поступила у КНУКіМ на хореографа:

«Я починала з хіп-хопу. Коли поступала в КНУКіМ, мені було дуже важко – моє тіло не витримувало – м’язи боліли від кількості нових різних стилів: класика, народні, бальні... На першому курсі нас було бл. 60 людей, до останнього залишилась половина. Багато поступали просто так, бо думали, що танці – це дуже легко, а потім просто не витримували й ішли. Навчатися на танцювальному бувало дуже важко».

Міжнародний фестиваль танцю «Харків-Modern-Dance-2005», І місце

Попри навчання, доводилося підзаробляти, адже стипендії на прожиття бракувало. Тому у вільний час Уляна навчала танців чотири групи дітей і брала участь у різних підтанцьовках, кастингах, шоу, зйомках кліпів:

«Платили дуже мало – копійки, але це класний досвід, адже все-таки робота на сцені дає своє, особливо в прямому ефірі. А ще приємно, коли телефонують друзі і кажуть: «Ми бачили тебе по телевізору!», – сміється.

Після п’яти років навчання у ВНЗ, вирішила спробувати себе за кордоном. Їй запропонували контракт у Китаї, тому вона, не зволікаючи, зібрала команду, з якою підготувала програму, костюми, відео. Все за допомогою друзів, адже коштів на це не було. І ось уже понад 5 років досвіду роботи в Китаї позаду.

«Мені в Китаї не дуже подобається, але якщо порівняти їхні зарплати з нашими й українську конкуренцію, то, звісно, зараз там вигідніше. Дивлячись на своїх друзів-танцюристів, розумію, що більшість працюють за контрактами в інших країнах, адже танцівникам дуже важко пробитися в Україні. Одиниці можуть нормально заробляти.
Але декому щастить. Наприклад, зі мною вчився Василь Козар, який виграв один із сезонів «Танцюють всі», то у нього зараз свій театр танцю. Дехто повернувся після навчання у свої рідні міста і теж відкрив там свої школи. На той час я не хотіла відкривати школу, тому поїхала в Китай. Зараз мені там простіше – я вже знаю, як в них все влаштовано, хоча довго затримуватися не планую».

ЯК ВОНО – ПРАЦЮВАТИ ТАНЦІВНИКОМ ЗА КОНТРАКТОМ В КИТАЇ
Особливості роботи за контрактом різняться залежно від країни. Уляна запевняє, що головне підготувати хороший матеріал, тому не варто шкодувати, а вкладати у це гроші. Костюми, фотосесія, проморолик – все це дуже важливо. Якщо підготувати поганий матеріал, то тоді очікуйте й відповідну зарплатню. Чим більше вкладаєш – тим більше і заробляєш.

«Для Китаю на 80% важливий зовнішній вигляд танцюристів – вони люблять все яскраве. А вже потім дивляться на вашу підготовку й танцювальний рівень. Бували випадки, коли обираючи між командою з класним рівнем підготовки і з крутими костюмами, обирали другу. Повірте, в такому випадку, яскраві костюми важливіші. Китайці не бачать великої різниці у танцювальних здібностях. Тому краще вкладайте гроші в презентаційний вигляд».

ДОСВІД У ВІДОМИХ ТЕЛЕШОУ Й РОБОТІ З ЗІРКАМИ
Багато років в Україні головним танцювальним шоу було «Танцюють всі», остання серія якого вийшла 30 грудня 2016 року. Свого часу Уляна брала участь у кастингах цього шоу. Вона розповідає, що потрапити у «Танцюють всі» не так легко як здається. Туди набирали не просто талановитих, для організаторів важливий також образ:

«Коли я була на кастингу, то бачила як це все відбувалося. Пам’ятаю, з Польщі приїжджали дуже класні танцівники, але їх не взяли, бо вони не підійшли по образу. Це шоу. Тут не талант головний критерій».

З MamaRika

Брати участь у подібних програмах дуже важко. Велика конкуренція й фізичні навантаження даються взнаки:

«Треба проходити багато турів – ноги підкошуються від втоми й страху. Після кастингу – нові переживання, коли запрошують на зйомки. Танці, камери, багато інтерв’ю, під час яких потрібно розповісти цікаву або трагічну історію про себе, щоб тобою зацікавилися, щоб людям було на що подивитися».

Зйомки у кліпах теж виснажують. Велика кількість репетицій у малий проміжок часу – типово. Наприклад, працюючи на майданчику кліпмейкера Алана Бадоєва, Уляна розповіла, що провела тиждень на репетиціях у сильну спеку. Зйомки ж тривали добу, на перерву всього 5 хвилин, тому за той час потрібно було або сходити в туалет, або з’їсти бутерброд.


Зйомки кліпу Аліни Артц, режисер Алан Бадоєв

«Працюючи з відомими людьми, я не сприймала їх як великих зірок. У студентські роки для мене головним був заробіток (сміється). Люди як люди, просто маєш можливість бачити їх не з екрану. Тут же видно у кого дійсно є талант. Наприклад, Володимир Дантес дуже талановитий, і працювати з ним і Олійником дуже легко».

Проте такий досвід – круто, особливо прямі ефіри («Фабрики зірок» чи «Супер зірки»): камери повсюди, багато людей – емоції надвисокі.


«Фабрика зірок», з Alyosha 

«Така співпраця – великий досвід. Проявляється артистизм, розвиваються акторські здібності. А ще вчишся викручуватися з курйозних ситуацій непомітно для глядачів: у когось лямка може відірватись, у когось сукня порватись, хтось туфлю загубить. Чим більше такого досвіду, тим вільніше себе почуваєш на будь-якій сцені. Пам’ятаю, у мене був сильний страх, коли я виступала на Новий рік у Києві на Майдані. Тоді я працювала тільки з однією дівчинкою, тому ми повинні були виступити без «проколів».

Підписуючи контракт з продюсером, обмежуєш свободу дій. Тому більшість працюють за обіцяні гонорари. Хоч вони й так невеликі, буває, що обманюють, відговорюючись «я заплачу тобі пізніше», «ми зараз працюємо на рекламу», «почекай трохи».


ЗАПОРУКА УСПІШНОГО ТАНЦІВНИКА. ЩО ПОВИНЕН ВМІТИ КОЖЕН?
Для танцюриста, аби досягти успіху, головне займатися собою, розвиватися й бути наполегливим. Зараз є дуже багато кастингів, тому, на думку Уляни, потрібно пробувати себе всюди:

«У мене бувало таке, що на кастингу 30 людей, я стою в останній лінії, але обирають мене. Здавалося б, як взагалі вони мене помітили? Тому треба йти всюди і рано чи пізно тебе помітять. Головне бути наполегливим. Навіть не бійтеся «йти по головах», бо конкуренція дуже велика».

Пенсійний вік для танцівника на сцені – 38 років. Після цього більшість пробують себе у викладанні, дехто знаходять себе як хореографи-режисери, постановники театральних дій тощо. Якщо ви талановитий танцівник-постановник, у вас купуватимуть ідеї.

«Треба пробувати різне й придумувати щось дуже незвичне! Зараз існує стільки цікавих ідей, що здається куди вже ж стільки?» – сміється.

Класний танцівник повинен володіти різними стилями! Чим більше стилів ти знаєш, тим більше матимеш роботи, бо постановки є дуже різні. Кастинги потрібно проходити у різних хореографів. З одним модерном чи хіп-хопом багато не досягнеш.
Опановуючи нові стилі, не потрібно забувати про нові, які постійно виникають:

«Насправді, кожного року з’являється щось нове, але не у всіх є своя термінологія. Щоб запатентувати стиль, повинна бути термінологія й визначатися основна база виконання його рухів. Наприклад, тектонік не стиль танцю, а от популярний зараз Vogue – новий стиль, у нього є базові рухи. Існують і винятки: у контемпу основної бази немає, але як стиль танцю він існує», – ділиться Уляна цікавим про нові стилі танців.

ПРОФЕСІЙНІ ТАНЦІ Й ТАНЦІ ЯК ХОБІ
Немає значення чи плануєш ти пов’язати своє життя з танцями. Якщо ти захочеш цього, то відчуєш. Звичайно, займатися ними це, насамперед, корисно, тому як хобі – це класний варіант. Дехто з батьків віддає своїх дітей вже у ранньому віці на подібні гуртки і це добре, головне аби не було всупереч бажанню вашої дитини.
Костянтин Томільченко за професією бухгалтер, у минулому b-boy (танцював break-dance), але зараз він один із найсильніших і найуспішніших в Україні хореографів-постановників.

«Такі приклади доводять мені, що не завжди обов’язково отримати диплом у зацікавленій вами сфері».

Людина точно може сама навчитися танцювати. Звична схема, що займатися танцями потрібно починати у 6-10 років і лише в танцювальних школах, оминула багатьох професійних танцюристів.

«Дехто починає вчитися в 18 років і досягає успіху. У театрі «Київ модерн-балет», хореографом-постановником якого є Раду Поклітару, у складі є хлопець, який почав танцювати у 28 років. Раду знайшов щось у ньому і взяв до себе».

У самонавчанні багато допомагають перегляди відео з постановками хореографів, що надихають. У випадку Уляни – це сюжетні танці:

«Коли я побачила постановки того ж Раду Поклітару, то майже закохалася у його роботи – постановки чудесні, тоді я такого ще не бачила. Коли дивишся на такі роботи – надихаєшся».


З Дімою Коляденко


МАЙБУТНЄ
Уляна продовжує займатися улюбленою справою – танцями. Вона не знає планів на далеке майбутнє, але точно знає, що українські танцівники мають шанс на успіх:

«Не знаю скільки ми протримаємось в Китаї, бо азіатська країна не зовсім наше. Зараз закордонні контракти «годують» українських танцівників, акробатів тощо. Поки я не бачу в Україні перспективу у цих сферах, але знаю точно, що вона буде. Є багато класних проектів, просто на них бракує фінансування. У нас дуже талановиті танцівники. Наприклад, з’явилася нова класна команда «Apache Crew» – зібралися хлопці й дівчата з різними стилями танцю, вони ставлять круті сюжетні постановки і в них це виходить. Головне, що таких команд в Україні багато і я рада, що танці в Україні розвиваються».